Suchergebnisse

The article is devoted to a comprehensive analysis of the corruption problem, the definition and analysis of international standards of anti-corruption policy. It has been established that corruption for modern society acts as a multifaceted and global problem, since its forms are diverse in nature, and the manifestation can be observed in all countries of the world. The current transnational level of corruption determines the need to consolidate the world community to overcome it. This problem is especially relevant for states with transformational political processes, since the existence of corrupt relationships slows down their socio-economic and political-legal development, and in conditions of large-scale corruption, the usurpation of power by oligarchic or criminal structures is also possible. The article examines the features of the regulatory framework and institutionalization of anticorruption struggle in Eastern Europe, on the example of Romania, Bulgaria and the Republic of Poland. It has been established that the effectiveness of the fight against corruption depends on the consistency and structure of the main measures, among which the following can be noted: dialogue between the state and civil society; formation and functioning of social and legal control over the activities of the bureaucratic apparatus; formation of openness of government bodies through the creation of electronic government and an increase in the role of information technologies; integration of political, legal, socio-economic and educational measures in the formation of anti-corruption stability of the individual and society, in general. It is noted that the level and degree of effectiveness of anti-corruption policy and counteraction depends on the level of culture of society and ethical and moral traditions in it. One of the measures of anti-corruption policy can be considered the formation and implementation of a code of business ethics. ; Стаття присвячена комплексному аналізу проблеми корупції, визначенню та аналізу міжнародних стандартів антикорупційної політики. Встановлено, що корупція для сучасного суспільства виступає як багатопланова та глобальна проблема, оскільки її форми за природою різноманітні, а прояв можна спостерігати у всіх країнах світу. Сучасний транснаціональний рівень корупції визначає необхідність консолідації світової спільноти для її подолання. Особливо актуальною є дана проблема для держав з транформаційними політичними процесами, оскільки існування корупційних взаємин уповільнює їх соціально-економічний та політико-правовий розвиток, а в умовах масштабної корупції можлива й узурпація влади зі сторони олігархічних або кримінальних структур. У статті розглядаються особливості нормативно-правової бази та інституціоналізації антикорупційної боротьби в країнах Східної Європи, на прикладі Румунії та Республіки Польща. Встановлено, що ефективність боротьби з корупцією залежить від системності та структурованості основних заходів, серед яких можна відзначити наступні: діалог між державою та громадянським суспільством; формування та функціонування соціально-правового контролю діяльності бюрократичного апарату; формування відкритості органів влади через створення електронного уряду та збільшення ролі інформаційних технологій; інтеграція політико-правових, соціально-економічних та освітніх заходів у формуванні антикорупційної стійкості особистості та суспільства, в цілому. Зазначено, що рівень і ступінь ефективності антикорупційної політики та протидії залежить від рівня культури суспільства та етико-моральної традицій в ньому. Одним із заходів антикорупційної політики можна вважати й формування, впровадження кодексу ділової етики.

The article is devoted to the problem of role of civil society in the feasance of political management on the example of Ukraine. Questions of forming and development of civil society in the Ukrainian state are investigated. ; Статья посвящена проблеме роли гражданского общества в совершении политического управления на примере Украины. Исследуются вопросы формирования и развития гражданского общества в украинском государстве. ; Стаття присвячена проблемі ролі громадянського суспільства в здійсненні політичного управляння на прикладі України. Досліджуються питання формування та розвитку громадянського суспільства в українській державі.

The article is devoted to a comprehensive analysis of the corruption problem, the definition and analysis of international standards of anti-corruption policy. It has been established that corruption for modern society acts as a multifaceted and global problem, since its forms are diverse in nature, and the manifestation can be observed in all countries of the world. The current transnational level of corruption determines the need to consolidate the world community to overcome it. This problem is especially relevant for states with transformational political processes, since the existence of corrupt relationships slows down their socio-economic and political-legal development, and in conditions of large-scale corruption, the usurpation of power by oligarchic or criminal structures is also possible. The article examines the features of the regulatory framework and institutionalization of anticorruption struggle in Eastern Europe, on the example of Romania, Bulgaria and the Republic of Poland. It has been established that the effectiveness of the fight against corruption depends on the consistency and structure of the main measures, among which the following can be noted: dialogue between the state and civil society; formation and functioning of social and legal control over the activities of the bureaucratic apparatus; formation of openness of government bodies through the creation of electronic government and an increase in the role of information technologies; integration of political, legal, socio-economic and educational measures in the formation of anti-corruption stability of the individual and society, in general. It is noted that the level and degree of effectiveness of anti-corruption policy and counteraction depends on the level of culture of society and ethical and moral traditions in it. One of the measures of anti-corruption policy can be considered the formation and implementation of a code of business ethics. ; Стаття присвячена комплексному аналізу проблеми корупції, визначенню та аналізу міжнародних стандартів антикорупційної політики. Встановлено, що корупція для сучасного суспільства виступає як багатопланова та глобальна проблема, оскільки її форми за природою різноманітні, а прояв можна спостерігати у всіх країнах світу. Сучасний транснаціональний рівень корупції визначає необхідність консолідації світової спільноти для її подолання. Особливо актуальною є дана проблема для держав з транформаційними політичними процесами, оскільки існування корупційних взаємин уповільнює їх соціально-економічний та політико-правовий розвиток, а в умовах масштабної корупції можлива й узурпація влади зі сторони олігархічних або кримінальних структур. У статті розглядаються особливості нормативно-правової бази та інституціоналізації антикорупційної боротьби в країнах Східної Європи, на прикладі Румунії та Республіки Польща. Встановлено, що ефективність боротьби з корупцією залежить від системності та структурованості основних заходів, серед яких можна відзначити наступні: діалог між державою та громадянським суспільством; формування та функціонування соціально-правового контролю діяльності бюрократичного апарату; формування відкритості органів влади через створення електронного уряду та збільшення ролі інформаційних технологій; інтеграція політико-правових, соціально-економічних та освітніх заходів у формуванні антикорупційної стійкості особистості та суспільства, в цілому. Зазначено, що рівень і ступінь ефективності антикорупційної політики та протидії залежить від рівня культури суспільства та етико-моральної традицій в ньому. Одним із заходів антикорупційної політики можна вважати й формування, впровадження кодексу ділової етики.

The article is sanctifi ed to the problem of development of idea of parity democracy on the example of world experience, and also prospects of it becoming in the Ukrainian state. The questions of gender inequality in politics, acceptance of parity legislation and system of quotas that promoted to the increase of level of participation of women in politics are investigated. ; Статья посвящена проблеме развития идеи паритетной демократии на примере мирового опыта, а также перспективы ее становления в украинском государстве. Исследуются вопросы гендерного неравенства в политике, принятие паритетного законодательства и системы квот, которые способствовали б повышению уровня участия женщин в политике. ; Стаття присвячена проблемі розвитку ідеї паритетної демократії на прикладі світового досвід, а також перспективи її становлення в українській державі. Досліджуються питання гендерної нерівності в політиці, прийняття паритетного законодавства та системи квот, які сприяли б підвищенню рівня участі жінок у політиці.

The article is devoted to the to the problem of institutional changes of political power, that take place in Ukraine from times of proclamation of independence. The questions of the constitutional fixing of the system of inhibitions and counterbalance of branches of power are investigated (in the article is analysed the legislative and executive to the branch of power). ; Статья посвящена проблеме институциональных изменений политической власти, происходящих в Украине со времени провозглашения независимости. Исследуются вопросы конституционного закрепления системы сдержек и противовесов ветвей власти (проводится анализ законодательной и исполнительной ветвей власти). ; Стаття присвячена проблемі інституціональних змін політичної влади, які відбуваються в Україні з часів проголошення незалежності. Досліджуються питання конституційного закріплення системи стримування та противаги гілок влади (проводиться аналіз законодавчої та виконавчої гілок влад).

The article aims to research the models of the institute of referendum and their features in European practice. The article distinguishes and characterizes the positive experience of introduction and realization of referenda in Europe, which is relevant for further democratization of Ukraine. ; Стаття присвячена дослідженню моделей інституту референдуму та їх особливостей в європейській практиці. В статті охарактеризовано та виокремлено позитивний досвід впровадження та реалізації референдуму в Європі, який є актуальним для подальшої демократизації української держави.

The article is sanctified to the problem of the legislative fixing of institute of referendum, as forms of direct democracy. Paid attention to research of features of realization of referendum in the countries of European Union and Asia. ; Статья посвящена проблеме законодательного закрепления института референдума, как формы непосредственной демократии. Уделяется внимание исследованию особенностей проведения референдума в странах Европейского Союза и Азии. ; Стаття присвячена проблемі законодавчого закріплення інституту референдуму, як форми безпосередньої демократії. Приділяється увага дослідженню особливостей проведення референдумів в країнах Європейського Союзу та Азії.

The article is sanctified to the analysis of problem of political power in modern political science. In the article the questions of essence of political power, conceptual bases of her research and feature of her realization in modern political society are investigated. ; Статья посвящена анализу проблемы политической власти в современной политической науке. В статье исследуются вопросы сущности политической власти, концептуальные основы ее исследования и особенности ее реализации в современном политическом обществе. ; Стаття присвячена аналізу проблеми політичної влади в сучасній політичній науці. В статті досліджуються питання сутності політичної влади, концептуальні засади її дослідження та особливості її реалізації в сучасному політичному суспільстві.

The article is devoted to the analysis of problem of the political power in the USA as compound of development of political process. In the article the question of the constitutional fixing of the system of inhibition and counterbalance of branches of the power in the American tradition is investigated. ; Статья посвящена анализу проблем политической власти в США как составной развития политического процесса. В статье исследуется вопрос конституционного закрепления системы сдержек и противовеса ветвей власти в американской традиции. ; Стаття присвячена аналізу проблеми політичної влади в США як складової розвитку політичного процесу. В статті досліджується питання конституційного закріплення системи стримування та противаги гілок влади в американській традиції.

The article considers the essence and role of e-democracy in the modern world in the conditions of paradigm shift from e-state and e-government. It is established that the first refers to inter-organizational and internal-organizational relations and is characterized by such concepts as "e-government" and "e-government" and the second (e-government) characterizes relations between citizens, government agencies, public opinion and elected officials. It has been established that e-democracy can be discussed at the local level (for example, municipalities and local self-government), nationally and internationally (for example, the E-Europe program 2005). Three main components of e-democracy have been identified: e-voting, e-participation and public control through ICT. The peculiarities of each of them, as well as the world practice of its application are analyzed. It is determined that the condition for the effective implementation of all components of e-democracy is civic literacy (a set of abilities that allow to function in a democratic society, to think critically, to act thoughtfully in a pluralistic environment). The main risks of formation and implementation, as well as prospects for the development of e-democracy in the modern world are clarified. The latter include: a gradual transition to electronic interaction; development of public initiatives and crowdsourcing projects based on the activity of citizens in social networks; institutionalization of the status of electronic circulation ("electronic petition"); expanding opportunities for public control over the activities of government and administration. The necessity of formation of the main components of e-democracy in Ukraine is substantiated. ; У статті розглянуто сутність і роль електронної демократії в сучасному світі в умовах зміни парадигми від електронної держави та електронного правління. Встановлено, що перше відноситься до міжор-ганізаційних і внутршшьо-організащйних відносин і характеризується такими поняттями як «електронний уряд» і «електронна адміністрація», а друге (електронне правління) характеризує відносини між громадянами, урядовими структурами, громадською думкою і обраними офіційними особами. Встановлено, що про електронну демократію можна говорити на локальному рівні (наприклад, муніципалітетів і місцевого самоврядування), національному та міжнародному рівнях (наприклад, програма Е-Європи 2005). Визначено три основні компоненти електронної демократії: електронне голосування, електронна участь та громадський контроль за допомогою ІКТ. Проаналізовано особливості кожного з них, а також світову практику їх застосування. Визначено, що умовою ефективності реалізації усіх компонентів електронної демократії є громадянська грамотність (сукупність здібностей, які дають можливість функціонувати в демократичному суспільстві, критично мислити, діяти обдумано в умовах плюралізму). З'ясовано основні ризики формування та реалізації, а також перспективи розвитку електронної демократії в сучасному світі. До останніх віднесені поступовий перехід на електронну взаємодію; розвиток громадських ініціатив та краудсорсінгових проектів, заснованих на активності громадян у соціальних мережах; шститущоналізація статусу електронного обігу («електронної петиції»); розширення можливостей для громадського контролю за діяльністю органів влади та управління. Обгрунтовано необхідність становлення основних компонентів е-демократії в Україні.

The article considers the essence of civil society and its transformation in the conditions of active development of information technologies. Criteria for the effectiveness of civil society through the functions of the latter are defined. The role of the Internet and social networks and the latest digital technologies in the establishment and development of interaction between state and civil society institutions has been clarified. The principles of the mechanism of interaction between the state and civil society are determined and five levels of such interaction are investigated, namely: the level of complex analysis of the problem, the level of development of the system of measures and draft programs, the level of decision making, the level of joint decision implementation. Evaluation of the effectiveness of interaction between the parties. The features of digital tools used at each level are analyzed. It is substantiated that thanks to the Internet, political processes and governance have acquired a new meaning, which has led to the emergence of new actors in civil society – online communities that promote the formation of "network civil society", which aims to communicate online to address existing social problems. The main characteristics of a networked civil society include openness and spontaneity. It is determined that under the influence of network technologies an open space-space is formed, in which new opportunities for the development of civil society are opened (overcoming alienation, underdeveloped communications, etc.). It has been proven that the transfer of public structures to cyberspace promotes more productive interaction between government and citizens on the basis of "digital democracy", the practical expression of which was the technology "GOV 2.0" or "government 2.0", based on the principle of open government and citizen participation. Solutions at all levels. It is shown that such technology is implemented through the arrival of officials in social networks and the blogosphere, community education, access to existing laws and bills online and other online practices. It has been found that, in addition to traditional technologies, such practices as Network Democracy, Social Bar, Global Voices Online and others have become increasingly popular in recent years. ; У статті розглянуто сутність громадянського суспільства та його трансформацію в умовах активного розвитку інформаційних технологій. Визначено критерії ефективності громадянського суспільства через функції останнього. З'ясовано роль мережі Інтернет та соціальних мереж і новітніх цифрових технологій в налагодженні та розвитку взаємодії інститутів держави та громадянського суспільства. Визначено принципи механізму взаємодії держави та громадянського суспільства та досліджено п'ять рівнів такої взаємодії, а саме: рівень комплексного аналізу проблеми, рівень розробки системи заходів і проектів програм, рівень прийняття рішень, рівень реалізації спільно прийнятого рішення та рівень контролю і перевірки виконання рішення, оцінки ефективності взаємодії сторін. Проаналізовано особливості цифрових інструментів, що використовуються на кожному рівні. Обґрунтовано, що завдяки мережі Інтернет політичні процеси і управління набули нового змісту і зумовило появу нових суб'єктів громадянського суспільства – мережевих спільнот, які сприяють формуванню «мережевого громадянського суспільства», метою якого є спілкування в режимі он-лайн для вирішення існуючих соціальних проблем. До головних характеристик мережевого громадянського суспільства віднесені відкритість і спонтанність. Визначено, що під впливом мережевих технологій формується open space-простір, в якому відкриваються нові можливості для розвитку громадянського суспільства (подолання відчуженості, нерозвиненості комунікацій та ін.). Доведено, що перенесення громадських структур у віртуальний простір сприяє більш продуктивній взаємодії органів влади та громадян на основі «цифрової демократії», практичним вираженням якої стала технологія «GOV 2.0» або «уряд 2.0», яка ґрунтується на принципі відкритості влади та участі громадян в прийнятті рішень на всіх рівнях. Показано, що ця технологія реалізується через прихід чиновників в соціальні мережі і блогосферу, просвіту спільнот, доступ до чинних законів та законопроектів в режимі он-лайн та інші практики. З'ясовано, що в останні роки все більшої популярності набувають такі практики, як Network Democracy («мережева демократія»), Social Bar, Global Voices Online та інші.

The article is devoted to the analysis of ideas on determining the place of the United States within the Asia-Pacific region, their interests and prospects for cooperation with leading countries in the region. It is established that in the conditions of significant changes in all spheres of life the Asia-Pacific region positions itself as perspective, dynamic with prosperous future, and among the testifying factors, it is possible to allocate the following: geographical location, location within the region of major world economies and political actors, rapid integration process within the region, characterized by intensive formation of regional forums and mechanisms, contributing to the close relationship between the main actors in the region and strengthening its position in the world political process. The article identifies the main strategic interests of the United States inthe Asia-Pacific region, including: encouraging economic liberalization and investment and trade penetration into the markets of the subcontinent, preventing a full-scale conflict between India and Pakistan and preventing the spread of nuclear weapons outside the region, fight against international terrorism, development of mutually beneficial multidisciplinary US cooperation with India, Japan, Australia within the framework of the so-called "Quadrilateral Security Dialogue" (QUAD). The article also notes that the economic recovery of the United States is seen in direct connection with the growth of the Asia-Pacific region, the formation of free trade in the region, however, in the late twentieth century there was a priority for traditional military-political alliances, a high degree of militarization of American foreign policy in the region. It is established thatWashington's policy in the Asia-Pacific region is aimed primarily at curbing the ambitions and capabilities of China as a regional center of power and a leading political actor in the future through the use of political and diplomatic deterrent measures. ; Стаття присвячена аналізу уявлень щодо визначення місця США в межах АТР, їх інтересів та перспектив співпраці з провідними країнами регіону. Встановлено, що в умовах значних змін в усіх сферах життєдіяльності Азіатсько-Тихоокеанський регіон позиціонує себе як перспективний, динамічний та процвітаючий, за яким майбутнє, а серед факторів, які свідчать про це, можна виокремити такі: географічне положення, розташування в межах регіону основних світових економік та політичних акторів, стрімкий інтеграційний процес у межах регіону, який характеризується інтенсивним формуванням регіональних форумів і механізмів, сприяючи тісному взаємовідношенню між основними суб'єктами регіону і посиленню його позицій у світовому політичному процесі. У межах статті визначені основні стратегічні інтереси США в АТР, серед яких можна зазначити: заохочення економічної лібералізації таінвестиційно-торговельного проникнення на ринки країн субконтиненту, недопущення повномасштабного конфлікту між Індією та Пакистаном та недопущення поширення ядерної зброї поза межами регіону в нестабільні країни, подальша кампанія боротьби з міжнародним тероризмом, розвиток взаємовигідної багатогалузевої співпраці США з Індією, Японією, Австралією в межах так званого «Чотиристороннього діалогу щодо безпеки» (QUAD). Також у статті зазначено, що економічне відновлення США бачиться в безпосередньому зв'язку зі зростанням Азіатсько-Тихоокеанського регіону, становленням вільної торгівлі в регіоні, проте наприкінці ХХ століття спостерігався пріоритет традиційним військово-політичним альянсам, високій мірі мілітаризації американської зовнішньої політики в цьому регіоні. Встановлено, що політика Вашингтону в АТР спрямована в основному на стримування амбіційі можливостей Китаю як регіонального центру силу, так і провідного політичного актора в перспективі через застосування політичних та дипломатичних заходів стримуючого характеру.

The article is devoted to a comprehensive study of the essence of understanding the concept of "The Asia-Pacific region" and analysis of the experience of implementing regional development projects in the modern conditions. It is established that among researchers there is still no single approach to the concept of "APR". The article uses the understanding of "Asia-Pacific" in the narrow sense: the countries of Northeast Asia: China, Japan, South and North Korea and ten countries of Southeast Asia, united in the regional organization ASEAN. All these countries make a significant contribution to interstate relations in the Pacific ocean, so the trends of stability prevail over the trends of destabilization of political and economic processes that formthe basis of a potential world center. It is established that after the end of the Cold War, the Asia-Pacific region could be considered the most stable region in the world, which has undergone a period of long-term economic development without obvious conflicts. It is noted that the Asia-Pacific region entered the path of development of integration processes much later than other regions of the world (except ASEAN). The article also notes and substantiates the idea that the uniqueness (phenomenon) of Asia-Pacific economic integration lies in the existence of soft integration schemes, which are reflected in the formation of economic growth zones in East Asia (for example, ASEAN, APEC). It is established that in the region there is an intensive formation of regional forums and mechanisms that contribute to the close relationship between the main actors of the region and strengthen its position in the world political process. The article also highlights and analyzes the trends of political regionalism in the Asian part of the Asia-Pacific region: strengthening China's role in the regional political process; coexistence of two models of cooperation in the region: transnational cooperation and interstate competition; shifting priority in regional security from external threats to internal ones, and aspects of political, economic, social and environmental cooperation come to the fore. ; Стаття присвячена комплексному дослідженню сутності розуміння поняття «Азіатсько-Тихоокеанський регіон», аналізу досвіду впровадження проектів розвитку регіону в сучасних умовах. Встановлено, що серед дослідників і дотепер не існує єдиного підходу до поняття «АТР». У межах статті термін «АТР» уживається у вузькому значенні: це країни Північно-Східної Азії: Китай, Японія, Південна і Північна Корея, десять країн Південно-Східної Азії, об'єднаних у регіональну організацію - Асоціацію держав Південно-Східної Азії. Усі ці країни вносять значний вклад у міждержавні відносини в Тихому океані, тому тенденції стабільності переважають над тенденціями дестабілізації політичних і економічних процесів, які формують основу потенційного світового центру. Встановлено, що після завершення холодної війни Азіатсько-Тихоокеанський регіон можна було вважати найстабільншгим регіоном у світі, який пройшов період тривалого економічного розвитку без очевидних конфліктів. Зазначено, що Азіатсько-Тихоокеанський регіон вступив на шлях розвитку інтеграційних процесів набагато пізніше за інші регіони світу (окрім Асоціації держав Південно-Східної Азії.). Також у статті зазначається й обґрунтовується думка, що унікальність (феномен) азіатсько-тихоокеанської економічної інтеграції полягає в наявності м'яких схем інтеграції, які знайшли прояв у формуванні зон економічного зростання у Східній Азії (на прикладі Асоціації держав Південно-Східної Азії, Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва). Встановлено, що в регіоні відбувається інтенсивне формування регіональних форумів та механізмів, які сприяють тісним відносинам між основними суб'єктами регіону і посиленню його позицій у світовому політичному процесі. Також у статті виокремлено та проаналізовано тренди політичного регіоналізму в азіатській частині Азіатсько-Тихоокеанського регіону: посилення ролі Китаю в регіональному політичному процесі; співіснування двох моделей співпраці в регіоні: транснаціональну кооперацію та міждержавну конкуренцію; перенесення пріоритету в питаннях регіональної безпеки із зовнішніх загроз на внутрішні, і на перший план виходять аспекти політичної, економічної, соціальної й екологічної співпраці.